|
Abstract:
|
Сьогодні Тернопіль – одне із найкрасивіших міст України. Воно багате своєю історією та красою, тому на вулицях міста часто можна зустріти людей, які відвідують місто, і так як ми закохуються у нього. Туристи відвідують нашу Набережну, катаються на «Герої Танцоровому» або «Капітанові Перкію», знімають на свої фотокамери качок на озері та голубів на центральній площі міста, ходять по вуличці Валовій і милуються красою однієї із найстаріших вулиць Тернополя. Ми, зустрівши таку людину, із посмішкою думаємо, що це турист.
Так от стає цікаво, а як сприймають нас інші люди, адже у тому місті, звідки вони приїхали напевно немає озера у центрі, старовинного замку Яна Тарнавського, немає найбільшого в Україні пам’ятника Соломії Крушельницькій. А найголовніше, що у них немає Тернополя.
От я і поставила собі за завдання з’ясувати, то які ж ми – тернополяни і чи справді ми варті звання Тернополян. Дослідження показало, що іноземці сприймають нас зовсім по іншому ніж ми самі себе. Те, що для нас є звичним вони вбачають дивним, нашу поведінку туристи вважають досить цікавою, адже часто думки тернополян суперечать їх переконанням. |